Комунальний заклад "Харківська гімназія №84 Харківської міської ради"

Перший директор школи В.А.СенчукРадісні дитячі посмішки, пурпур жоржин і пісня шкільного дзвоника – такі прикмети у День знань.
З особливим хвилюванням зустріли перше вересня 1977 року вчителі та учні Харківської школи №84, яка того пам’ятного дня вперше відкрила свої двері.
Ще тільки сонце позолотило верхівки дерев, а з навколишніх будинків 606 мікрорайону Салтівського житлового масиву сюди вже йшли дорослі і маленькі. Свято відкрив перший директор школи Сенчук В’ячеслав Андрійович. Він привітав школярів, педагогів, батьків, гостей із святом знань, подякував будівельникам за прекрасну школу, в якій тисячі юних збагатять себе мудрістю людської думки.

Вірними друзями і шефами школярів стали бійці студентського будівельного загону «Кристал» Харківського політехнічного інституту. Вони впорядкували подвір’я, безкоштовно спорудили тир, заасфальтували пішохідні доріжки. Командир загону Юрій Персіянов побажав маленьким новоселам вчитися на відмінно, передав їм у дарунок книги.

Виникла велика дружба між школою та заводом ХЕЛЗ. Працівники заводу допомагали вчителям обладнувати навчальні кабінети, проводити спортивні змагання, висаджувати саджанці дерев.

Школа №84 стала для учнів, батьків та вчителів другою рідною домівкою.

Так починалася історія школи. Під керівництвом директора гуртувався і міцнів колектив, об’єднуючи навколо себе батьків, мешканців мікрорайону, ветеранів Великої Вітчизняної війни.

Йшли роки. Перегортаючи сторінку за сторінкою шкільної історії, вчителі і учні згадують дивовижні картини шкільного життя.

В травні 1979 року газета "Соціалістична Харківщина" надрукувала наступну статтю:

Сьогодні схвильовані всі. Нарядні малюки-першокласники, які завершують свій такий складний і такий цікавий навчальний рік. Старші, що радіють цьому теплому весняному дню, який є прологом до літніх канікул. Та, мабуть, особливо схвильовані десятикласники. Для них лунає останній дзвоник шкільного життя. Для них - квіти від малюків, теплі напутні слова педагогів і батьків. І скільки б потім не минуло часу, вони пам'ятатимуть себе у шкільній формі і знайомий "голос" дзвоника, що десять років кликав їх до знань. Цим днем починається їх прощання зі школою. Прощання, оповите легким юнацьким смутком і сповнене надій, прагнень, поривань.

Серед випускників школи є видатні постаті, відомі не тільки в Харкові, а й в Україні. Традицією школи стала міцна дружба з ветеранською організацією Московського району.

Щороку випускники школи висаджували берізки, створювали шкільну алею.
З 1983 року директором школи працювала Явнікова З.Ф., на декілька місяців школу доручено було Можину В.М., а з 1995 року очолила педколектив Федосенко Т.Г. Вони оберігали традиції, які склалися в школі, вносили щось нове, уважно ставилися до колективу учителів та учнів.

З 2003 по 2013 роки директором школи була Тернівська Олена Ігорівна, яка продовжувала зміцнювати матеріально-технічну базу школи, багато уваги приділяла розвитку творчих здібностей учнів, тому вихованці школи брали участь та займали призові місця в районних, міських олімпіадах, обласних фестивалях та республіканських конкурсах.

У цей час високо професійним колективом однодумців керує Філіппська Ірина Вікторівна. Кредо Ірини Вікторівни: "Горіти самій та запалювати інших!"

На цьому можна було б поставити крапку. Але історія нашої школи на цьому не закінчується, тому що сьогодні її створюють нинішні учні, вчителі і батьки, які своєю працею, своїми справами, вчинками та досягненнями продовжують вписувати в шкільний літопис нові славні сторінки.